Стандарти, що регулюють гідравлічні фітинги, в основному базуються на відповідних міжнародних і вітчизняних галузевих специфікаціях; найбільш поширеними серед них є стандарти ISO (Міжнародна організація стандартизації), DIN (Німецькі промислові стандарти) і GB (Китайські національні стандарти). Ці стандарти встановлюють детальні специфікації щодо конструкції, розмірів, матеріалів, випробувань продуктивності та вимог безпеки гідравлічної арматури.
Галузеві стандарти також стосуються вимог щодо взаємозамінності та сумісності фітингів, гарантуючи бездоганну інтеграцію гідравлічних фітингів, виготовлених різними постачальниками, в одну систему. Це має велике значення для підтримки стабільності гідравлічних систем і зниження витрат на технічне обслуговування.
Варто зазначити, що в міру того, як гідравлічна технологія продовжує розвиватися, відповідні стандарти також постійно оновлюються та вдосконалюються. Тому, вибираючи гідравлічні фітинги, окрім перевірки їх відповідності поточним стандартам, слід також враховувати їх потенціал щодо майбутніх технологічних модернізацій.
Вибір гідравлічних фітингів має відповідати міжнародним стандартам (таким як ISO 8434, DIN 2353 і SAE J514) або внутрішнім корпоративним специфікаціям. Основні параметри, які слід враховувати, включають:
Робочий тиск: зазвичай розраховується з використанням коефіцієнта безпеки, що в 1,5 рази перевищує номінальний тиск.
Діапазон температур: від -40 градусів до +200 градусів (залежно від матеріалу).
Відповідність діаметру потоку: має відповідати внутрішньому діаметру трубки, щоб запобігти опору потоку.
Стійкість до вібрації: для застосувань, пов’язаних із високочастотною-вібрацією, слід вибирати конструкції з механізмами проти-розкручування (наприклад, контргайки).
